1. Пуста Земля

Не стій, мерщій, облиш,
Невірний словом маревний світ.
Спини, цей рух, подій,
Відтворений війнами-лих.
Де сни, ведуть, скоріш,
До зламаної думки лиш.
Це є, те все, що вже,
Залежить від нас самих.

Створи, життя, без зрад,
Без болю, без страху і зла.
Мої слова – це прах,
Вітрами розвіяний в снах.
І вже не є моє,
Забуте слово в віках.
Я йду, але це все,
Лежить давно у наших серцях.

Що відчуваю я,
Коли спиняюсь бачу тінь душі,
В очах стоїть пуста земля,
Як вдень відсутні зорі, так вночі.

Думки, дурні, сплелись,
В моєму обличчі жах.
На жаль, цей шлях, веде,
По колу минулих втрат.
Стримай себе, й облиш,
Невірний словом маревний світ.
Де сни ведуть скоріш,
До зламаної думки лиш.

2. Фобія

Я бачив те, що зміг урозуміти,
Я бачив що, бентежило мене,
Я бачив світ померклий і розбитий,
Я бачив тінь відверту за саму себе.
Я бачив те, що поруч із зі мною,
Я бачив лід розламаних бажань,
Я бачив жах відносин у покої,
Я бачив темряву, вона за нами йде.

Я бачив постріли вони життя руйнують,
Я бачив гніт, залишених надій,
Я бачив крик, страшніший за погроми
Я бачив зливи великих почуттів.

Вдихати вітер прозорої свободи,
Відчути легкість самотнього буття,
Ступити на великі переходи,
Того життя, що зараз вже нема.

Я бачив те, що інколи буває,
Я бачив, що не вистачає сил,
Я бачив землі обмежених відносин,
Я бачив страх і він за нами йде.

Де видно небо, там очі-зорі.
Стоїм спиною, не за для бою.

3. Правое Дело

Непонятно куда и зачем я пришел
Мои волосы слиплись и поезд ушел
Голова словно ветер, а руки во тьме
Непонятное дело все дело во мне
Мне бы просто хотелось добавить в строке
Пальцы попросту гнуться и шорох в виске
Солнце знамя, а правда нам она честь
Если верить поверьям то так оно есть

Делай, делай дело
Правое дело

Словно рыба зажата с обеих сторон
Мои нервы пределы, а в чем здесь прикол
Ваши реки обнялись и трудно дышать
Ведь хотелось подпрыгнуть, а кто его знать
Слезы счастья зависли на ваших руках
Мое дело взлетело в размытых кусках
И хотелось бы верить что все позади
Мое правое дело всегда впереди

Делай, делай дело
Правое дело

4. Мир Одиночества

Когда уходят мысли вновь,
И ты стараешься понять,
Где жизнь цветет –
Там есть любовь,
Где пустошь –
Ты обречен искать.
И все же глядя всем в глаза
К тебе приходят голоса

5. Думы

От странных мыслей в голове,
Не знаю я куда бежать,
Пытаясь вспомнить наугад,
Дороги что ведут назад.
Устал от бредней и молвы,
Не нужных слов и тишины,
Которая растет в глазах,
Как зебра в черных полосах.

Поставить точку наобум
Желанье убежать
От странных дум,
Банальных дум.

Как почувствовать глоток свободы
Я устал все это время долго ждать

В ответ безумным голосам,
Спешу окрикнуть я себя,
В непонимании того,
Куда несет меня судьба.
И слышен голос изнутри,
Он заставляет меня ждать,
И ноги тормозят в пути,
С которых сбился во стократ.

Поставить точку наобум
Желанье убежать
От странных дум,
Банальных дум.

6. Хто Ти?

Що тобі сказати зміг,
Хтось спритніший за усіх,
Вітер рветься із-під ніг,
Петлі маревних доріг.
Сонце ставить нам пастки,
Голос рветься від нудьги,
Тіло рухає пожар,
Дощ сріблястий, як кошмар.

Хто ти, хто я

Далеко навкруги піски,
Сум та жахи навкруги,
День стоїть немов та ніч,
Хвилі вітру та зірниць.
Що тобі сказати зміг,
Хтось спритніший за усіх,
Небо темне у пітьмі,
Запах сірки у вогні.

Хто ти, хто я

Страх – приковує мене, віднині,
Жах – приховує мої надії,
Біль – не зможе спричинити шкоди,
Зло – спирається на мить свободи.

7. Немає Сил

Нічого не чую, не бачу, не знаю
Надія сховатися лиш надихає
Спиратися знову крихкіми руками
Об стіну, яка час від час напирає
Навколо здіймаються гори сваріння
Невдач та невзгод, хвилювань, божевілля
Відвертість питання коли закінчиться
Життя, що не може продовжити вічність

Немає сил, залишить гнів

Я змушений знову залишити спогад
В якому ховається безліч підробок
Залежність триматись в належному стані
Підходить до стадії зриву в бажанні
Відчутні мотиви останньої пісні
Слова до якої підходять навмисно
Згадати минуле за крок у майбутнє
Яке може знову змінити минуле

Немає сил, залишить гнів

8. Дай Волі, Дай

Стих далекий вітер
Зник таємний жаль
Голос промовляє
Ей, дай волі, дай
Час тримає руки
Ніч, мов та спіраль
Вуста промовляють
Ей, дай волі, дай

Тенета тягнуть душу
Муки через край
Як відвертість треба
Ей, дай волі, дай
По шляху свободи
Двері відчиняй
Людям, що блукають
Ей, дай волі, дай

Зливи, зморили,
Відчутні дії краху
Важко, дізнатись,
Що знов запитуєш себе
Питання є, питань нема

Звик та вже змирився
Долю відчувай
Ти кричиш навмисно
Ей, дай волі, дай
Десь лунає гірко
Радість та печаль
Вуста промовляють
Ей, дай волі, дай

Зливи, зморили,
Відчутні дії краху
Важко, дізнатись,
Що знов запитуєш себе
Питання є, питань нема

9. Иллюзорный Мир

Иллюзорный мир
Где-то здесь вблизи,
Рукой не достать,
Все кругом в грязи,
Под ногами трава,
На губах ожег,
Я увидел тебя,
Я хотел но не смог.

Маковый рассвет
Заслоняет тьму,
Бирюзовый лик,
Что-то не пойму,
Мягкие мозги
Соберу в карман,
Беспробудный сон,
Наркотический обман.

Облаком без пыли
Стелиться туман,
Огненные мысли,
В голове дурман,
Где есть подсознанье
Чувствовать себя,
Неохотно веришь,
Что в этом вся беда.

Отрываешь ноги
Прямо от земли,
Обращаешь взоры,
Воешь от тоски.
Нет причины думать,
Когда это пройдет.
Ты просто в это веришь,
Ты просто – это ждешь.

10. Ты

Открывая, дорогу вновь,
Улыбаюсь, в ответ себе,
Заплетая косу рукой,
Поднимаюсь в запрет тебе.

Ты – перевернул желанья,
Ты – сказал, что не в себе,
Ты – открыл книгу сознания,
Ты – завязал узлы во мне.

Под жарким солнцем – вспотела голова,
Под диким ветром, засыпало песком глаза,
Как было раньше, тот кто успел сказать,
Что жизнь иначе, нельзя теперь понять.

Ты – перевернул желанья,
Ты – сказал, что не в себе,
Ты – открыл книгу сознания,
Ты – что еще откроешь мне.

Как прыгнул в море.
Как ждал прибой.
В открытом споре,
Я говорю с тобой.
Закрыть засовы,
Не видеть всех,
Тех, кто не может,
Успокоиться в себе навек.

Ты – перевернул желанья,
Ты – сказал, что не в себе,
Ты – открыл книгу сознания,
Ты – так и не смог открыться мне.

11. Відходи

Якщо важко дивитись то скажи слово ні
Якщо хочеш сказати то відкрийся в собі
Невиразне бажання розповісти усім
Те що ядерні відходи страшніше ніж грім
Де подяка за гроші обертається злом
Де відчутне здоров'я залишається сном
Де струмок виринає та хоче піти
Залишаються зливи в брутальній пітьмі

Відходи, ядерні відходи

Зрозумієш відразу що травнева роса
Запорука нещастя так це гостра коса
Та прекрасні дерева та прекрасні кущі
Позабивані вікна там є тільки дощі
Не відродить поляна тих вже ягід смачних
Та і звір не приходить бо не вірить вже в них
Не виходить побачить зрозуміти усім
Що це левова пастка, що цей світ вже затих

Відходи, ядерні відходи

Знищили, вижили,
В корені, згублені
Все що мали втратили,
Все що мало значення.